Installing Joomla

 

Чорнобильська АЕС - найвідоміша із всіх атомних електростанцій. Непростий сценарій створення, розвитку, експлуатації та закриття Чорнобильської АЕС назавжди вписано в історію світової енергетики та всесвітню історію кінця другого та початку третього тисячоліть. На жаль, з Чорнобильською АЕС пов’язана і найбільша в історії людства техногенна ядерна катастрофа.

26 вересня 1971 рокупочаток роботи Чорнобильської АЕС.

Будівництво та експлуатація Чорнобильської АЕС https://chnpp.gov.ua/ua/about/history-of-the-chnpp-2/chnpp-construction

1977 рік - запущено в експлуатацію перший блок Чорнобильської АЕС.

1984 рік – запущено в експлуатацію четвертий енергоблок ЧАЕС.

Це був «наймолодший» і найсучасніший реактор. Два роки четвертий енергоблок попрацював на повну потужність.

26 квітня 1986 року – аварія на Чорнобильській АЕС.

В період з 26 квітня по 01 жовтня 1986 року - Чорнобильська АЕС з виробництва електроенергії не працювала.

01 жовтня 1986 року – відновлення роботи ЧАЕС з вироблення електроенергії.

У жовтні 1986-го знову введено в експлуатацію 1-й, у листопаді - 2-й енергоблоки. У грудні 1987 року - відновив роботу 3-й енергоблок.

15 грудня 2000 року – на Чорнобильська АЕС офіційно припинено виробництво електроенергії.

У доаварійний період з 1977 по 1986 роки Чорнобильська АЕС виробила 150,2 мільярдів кВт-годин електроенергії. Після аварії, у період з 1986 по 2000 роки, Чорнобильська АЕС виробила 158,6 мільярдів кВт-годин електроенергії.

Отже, за недовгий період своєї експлуатації АЕС встигла виробити для країни більше 300 мільярдів кіловат-годин електроенергії.

На момент закриття на ЧАЕС працювало 9000 осіб.

ЧАЕС була первістком української атомної енергетики. Вона ж виявилася і першою АЕС України, яка спинила генерування електроенергії та ще й набагато раніше проектного терміну.

26 квітня 1986 рокуаварія на четвертому енергоблоці у ході проведення проектних випробувань однієї з систем забезпечення безпеки. Повне руйнування реактору четвертого енергоблоку внаслідок вибухів та пожеж.

О 1 годині 23 хвилини 04 секунди почалися випробування і чотири головні циркуляційні насоси почали працювати від залишкового обертання турбогенератора, у зв'язку з чим витрата води почала зменшуватися, а вміст пару рости.

О 1 годині 23 хвилини 43 секунди почалося стрімке зростання потужності.

О 01:25 з інтервалом у кілька секунд пролунали два вибухи. Реактор повністю зруйнувався. Спалахнуло понад 30 вогнищ пожежі. Основні погасили через годину, а повністю ліквідували загоряння до 5-ї ранку 26 квітня. Проте пізніше виникла інтенсивна пожежа у центральному залі 4-го блоку, з якою боролися з використанням вертолітної техніки аж до 10 травня.

Аварія та її ліквідація https://chnpp.gov.ua/ua/about/history-of-the-chnpp-2/accident-of-1986-and-likvidation-uk

30 співробітників ЧАЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії.

На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 працівників. Під завалами загинув старший оператор реакторного цеху Валерій Ходемчук. Удень 26 квітня від опромінення помер наладник Володимир Шашенок. 11 працівників одержали дози опромінення. Від променевої хвороби всі вони померли до 20 травня 1986-го. Ще 14 осіб із персоналу станції одержали дози, що спричинили променеву хворобу 3-го та 4-го ступенів.

26 квітня 1986 року – зупинено третій енергоблок ЧАЕС.

Третій енергоблок, технічно пов'язаний з четвертим, зупинили через півтори години після аварії.

27 квітня 1986 року – зупинено перший та другий енергоблоки ЧАЕС.

Після аварії перші два енергоблоки залишилися у нормальному працездатному стані.

2 дні світ нічого не знав про аварію на ЧАЕС.

10 днів – з 26 квітня до 6 травня – тривав викид активності із пошкодженого реактора на рівні десятків мільйонів кюрі на добу, після чого знизився у тисячі разів.

Фахівці називають цей період активною стадією аварії.

11 тон ядерного палива - було викинуто в атмосферу внаслідок аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС.

29 травня 1986 року - прийнято рішення про будівництво обєкту під назвою «Укриття 4-го блоку ЧАЕС» для «захоронения 4-го енергоблоку ЧАЕС та споруд, що до нього відносяться».

Будівельні конструкції об’єкта «Укриття» — це поєднання «старих» конструкцій зруйнованого енергоблоку № 4 та «нових» конструкцій, споруджених після аварії. Основу фізичних бар’єрів складають зовнішні захисні конструкції, споруджені після аварії: каскадна стіна, контрфорсні стіни, покриття над реакторним блоком, деаераторною етажеркою і машинним залом. Відносно уцілілі конструкції енергоблоку № 4 створюють опорний контур, на який спираються несучі елементи покриття над реакторним блоком і деаераторною етажеркою. Завдяки такому поєднанню була створена унікальна споруда, будівельні конструкції якої виконують надзвичайно важливу функцію фізичного бар’єру на шляхах виходу радіоактивних речовин та іонізуючого випромінювання у навколишнє середовище.

01 жовтня 1986 року — післяаварійне введення в експлуатацію 1-го енергоблока Чорнобильської АЕС.

05 листопада 1986 року — післяаварійне введення в експлуатацію 2-го енергоблока Чорнобильської АЕС.

У 1991 році відбулася пожежа, через яку тимчасово було заблоковано роботу реактора 2-го енергоблоку.

30 листопада 1986 року - підписання акту Державної комісії про приймання на технічне обслуговування об’єкта «Укриття».

Над будівництвом об'єкту «Укриття» працювало близько 90 000 осіб. Його спорудили у рекордно короткий термін — 206 діб.

Будівництво об’єкта «Укриття» у надзвичайно складній радіаційній обстановці вимагало розробки та впровадження таких організаційних і технологічних рішень, які б максимально забезпечували радіаційний захист будівельного персоналу.

Основні заходи з радіаційного захисту персоналу полягали у здійсненні радіаційного обстеження зон проведення робіт, використанні різноманітних засобів екранування та застосуванні дистанційних технологій виконання робіт у найбільш радіаційно небезпечних умовах.

Надзвичайно ефективною була технологія монтажу з використанням укрупнених конструкцій, які збирались у «чистій» зоні та допускали дистанційний монтаж. Конструкції проектувались з вузлами обпирання і з’єднання, що не потребували виконання операцій, пов'язаних з присутністю людей безпосередньо у зоні монтажу.

У процесі будівництва об’єкта «Укриття» було укладено близько 345 тисяч кубічних метрів бетону та змонтовано 7 тисяч тон металевих конструкцій. Крім будівельно-монтажних робіт був виконаний значний обсяг робіт із створення необхідних систем для безпечної експлуатації об’єкта «Укриття» (вентиляція, енергопостачання, система пожежогасіння, системи контролю та інші).

4 грудня 1987 року — післяаварійне введення в експлуатацію 3-го енергоблока Чорнобильської АЕС.

Питання відновлення експлуатації трьох енергоблоків Чорнобильської АЕС і проведення необхідних для цього робіт були у ряді найважливіших у плані ліквідації наслідків аварії і вирішувалися паралельно з роботами по консервації четвертого енергоблока.

Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами наслідків аварії на ЧАЕС.

На ліквідаційні роботи відразу кинули військовослужбовців. Першими на місце катастрофи прибули кілька десятків солдат і офіцерів полку Цивільної оборони Київського військового округу із приладами радіаційної розвідки й армійським комплектом дезактивації техніки, мобільний загін хімічних військ та окрема рота радіаційної та хімічної розвідки. Загалом у ліквідаційних роботах брали участь військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних родів, медичні частини Міноборони, Цивільної оборони (ЦО) та МВС СРСР. Влітку залучили військових запасу та вільнонайманих.

Пожежні прибували «з голими руками», без жодних засобів захисту, приміром спеціальних ізолюючих протигазів, через що радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи. Саме вони зупинили ще одну потенційну катастрофу – водневий вибух. Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30–40 разів більшою, ніж у Хіросімі.

90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року.

Наступного дня після аварії урядова комісія ухвалила рішення про негайну зупинку 1-го і 2-го енергоблоків та евакуацію населення Прип’яті (так званої 10-кілометрової зони).

8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення.

500 тисяч людей померли від радіації (за оцінками незалежних експертів).

2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей забруднено радіоактивними нуклідами.

200 тисяч квадратних кілометрів– на таку територію поширилася дія радіації, з них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі

Початок 1988 року - завершено перший етап ліквідації аварії.

Після утворення захисних бар'єрів, персонал Чорнобильської АЕС почали переводити на безвахтовий метод роботи.

Основними цілями виконання робіт другого етапу були: 1) запобігання поширенню радіонуклідів із зони радіоактивного забруднення, перепоховання твердих РАВ; 2) створення в ураженому регіоні умов для безпечної життєдіяльності населення; 3) підготовка зони відчуження і відселених територій зони жорсткого контролю до повернення в народне господарство; 4) підготовка до виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації.

25 грудня 1995 року – підписано Меморандум про взаєморозуміння між Україною та країнами «Великої сімки» і Комісією Європейського Союзу, відповідно до якого почалася підготовка програми повного закриття ЧАЕС.

Після підписання Меморандуму Україна прийняла рішення про дострокове виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС.

30 листопада 1996 року - прийнято рішення про остаточну зупинку енергоблока № 1 ЧАЕС.

Червень 1997 року - прийняття на засіданні держав Великої сімки Плану здійснення заходів на об’єкті «Укриття» (далі: SIP, від англійської «Shelter Implementation Plan»)

План розроблений при взаємодії Комісії Європейського Співтовариства, України, США та групи міжнародних експертів. Цей план визначив основну концепцію, в тому числі — ряд кроків, спрямованих на приведення об’єкта «Укриття» до екологічно безпечного стану.

15 березня 1999 року – прийнято рішення про остаточну зупинку енергоблока № 2 ЧАЕС.

29 березня 2000 року - прийнято рішення про остаточну зупинку енергоблока № 3 та остаточне закриття ЧАЕС.

15 грудня 2000 року – Чорнобильську атомну електростанцію зупинено повністю.

Поставарійна експлуатація і зупинка Чонобильської АЕС https://chnpp.gov.ua/ua/about/history-of-the-chnpp-2/chnpp-shutdown

29 листопада 2000 року - постановою Кабінету Міністрів України затверджена Комплексна програма зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС.

Це був документ державного рівня, що визначав зміст діяльності зі зняття з експлуатації енергоблоків ЧАЕС та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему.

2001 рік – створено Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» (ДСП ЧАЕС), сайт https://chnpp.gov.ua/ua/about

ДСП ЧАЕС - підприємство зі зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської атомної електростанції та перетворення об'єкту «Укриття» у екологічно безпечну систему. Засноване на державній власності і підпорядковане Державному агентству з управління зоною відчуження.

Підприємство призначене оператором ядерних установок Чорнобильської АЕС на етапі зняття їх з експлуатації та подолання наслідків аварії, а також установок поводження з радіоактивними відходами та сховищ для їх тимчасового зберігання. Підприємство створено на базі Чорнобильської АЕС відповідно до Указу Президента України від 25 вересня 2000 року №1084/2000 і Постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2001 року №399.

Завершені проекти: https://chnpp.gov.ua/ua/activity/the-main-aspects-of-decommissioning/completed-projects

Проєкти, що реалізуються: https://chnpp.gov.ua/ua/activity/the-main-aspects-of-decommissioning/ongoing-projects

Станом на 01 січня 2021 року загальна кількість персоналу ДСП «Чорнобильська АЕС»— 2792 особи.

2004 - 2008 роки - реалізовано стабілізаційний етап SIP.

10 серпня 2007 року - укладено контракт на будівництво нового безпечного конфайнмента між ДСП «Чорнобильська АЕС» і міжнародним консорціумом NOVARKA.

Об’єкт «Укриття» не був створений у відповідності з правилами і нормами проектування, будівництва, введения в експлуатацію і експлуатації. Його будівельні конструкції не відповідалиь вимогам нормативно - технічних документів з безпеки в частині структурної цілісності та надійності і, що мають невизначений строк експлуатації.

Все це вимагало постійного спостереження за станом конструкцій об’єкта «Укриття», важливих для безпеки, і втручання при виникненні загрози небезпечного відхилення їх стану від стабільного. Тому одразу ж після закінчення будівництва об’єкта «Укриття» були продовжені дослідження стану його будівельних конструкцій і реалізація невідкладних заходів з їх підсилення.

Результати досліджень показали, що істотне зменшення небезпеки «Укриття» можливо лише у результаті будівництва над об'єктом нової захисної споруди — нового безпечного конфайнменту (НБК).

«Конфайнмент — захисна споруда, що включає в себе комплекс технологічного обладнання для вилучення із зруйнованого четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС матеріалів, які містять ядерне паливо, поводження з радіоактивними відходами та інші системи, призначена для здійснення діяльності з перетворення цього енергоблока на екологічно безпечну систему та забезпечення безпеки персоналу, населення і довкілля», — закон України «Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему».

2009 рік - прийнято Закон України «Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему».

З прийняттям закону Комплексна програма 2000 року втратила своє значення і її дія була припинена. Для ЧАЕС прийнято стратегію «відкладеного поетапного демонтажу» SAFSTOR (від англ. SAFe STORage — безпечне зберігання, зберігання під наглядом). Стратегія SAFSTOR передбачає, що АЕС з вивантаженим ядерним паливом знаходиться під контролем протягом певного періоду, після якого будуть виконані роботи для досягнення умов кінцевого стану, прийнятого для цього майданчика. За період такого зберігання загальний рівень радіоактивного забруднення реактора зменшиться завдяки природному розпаду деяких радіоактивних речовин, що скоротить кількість радіоактивних матеріалів, які належать вилученню під час завершальної стадії зняття з експлуатації.

Зняття з експлуатації https://chnpp.gov.ua/ua/activity

Вересень 2010-го року – закладено фундамент під новий саркофаг (новий безпечний конфайнмент - НБК) над зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС.

У жовтні 2011 року на майданчику комплексу «Вектор» почалося будівництво Централізованого сховища відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання.

Квітень 2012-го року - стартувало будівництво арки НБК, що мала накрити об’єкт «Укриття».

29 листопада 2016 року - завершено насування арки НБК над 4-м енергоблоком ЧАЕС.

29 листопада в історії атомної безпеки не лише України, а й, без перебільшення, усього світу, відбулася визначна подія. Величезна куполоподібна споруда, відома серед фахівців як новий безпечний конфайнмент, накрила старий Чорнобильський "Саркофаг", аби на найближчі 100 років убезпечити аварійний четвертий реактор ЧАЕС, радіоактивне обладнання, залишки ядерних відходів і пилу.

Цей сталевий гігант є унікальним не лише через свої розміри, але й тому, що створений за найновішими технологіями, а його вартість цілком порівняна із кошторисом сучасних міжпланетних проєктів. На його спорудження міжнародне співтовариство зібрало понад 1,5 мильярдів євро.

2016 рік - Чорнобильською АЕС отримано дозвіл на експлуатацію інтегрованої автоматизованої системи контролю об'єкта «Укриття» (ІАСК).

8 листопада 2017 року - Чорнобильська АЕС прийняла в експлуатацію «огороджувальний контур» НБК.

10 липня 2019 року - NOVARKA урочисто передала НБК Чорнобильській АЕС.

24 квітня 2020 року НБК (новий безпечний конфайнмент) переведено у режим пробної експлуатації.

24 липня 2020 року - отримано окремий дозвіл на дослідно - промислову експлуатацію ПК-1 НБК.

Вартість будівництва і монтажу захисної конструкції склала біля 2 мільярдів євро. У фінансуванні проєкту взяли участь 40 країн.

Проект перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему https://chnpp.gov.ua/ua/activity/shelter-object-transformation

400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати у «зоні відчуження», де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів і вод заборонено проживати людям.

При підготовці інформації використані:

Інформаційні матеріали з сайту Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (ДСП ЧАЕС) https://chnpp.gov.ua/ua/home

Інформаційні матеріали з сайту Українського інституту національної пам’яті https://uinp.gov.ua/pro-instytut

Інформаційні матеріали ВВС News Україна https://www.bbc.com/ukrainian/features-38145935

Інформаційні матеріали редакції Deutsche Welle:

https://www.dw.com/ru/введен-в-строй-новый-саркофаг-над-чернобыльской-аэс/a-49537172

https://www.dw.com/ru/на-чернобыльской-аэс-начали-пробную-эксплуатацию-защитного-саркофага/a-48500510

 

 

Вугледарська міська рада:

85670 м. Вугледар Донецької області

вул. 30-річчя Перемоги, будинок 16

телефон приймальні +38 06273 64274

vug.v@dn.gov.ua vmr@vugledar-rada.gov.ua

 

  

euroflayer

google play app store

 

 

 

Гаряча лінія Вугледарської

міської ради: 0800505456

Графік роботи: щоденно у робочі дні

з 08.00 до 12.00 та з 13.00 до 17.00

(п’ятниця та передсвяткові дні до 15.45)